 |
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) frantyszek | |
|
|
|
|
|
|
|
Щойно побачив на російському ТБ, майже випадково, невеличкий фрагмент фільму про Голодомор, хвилин десять, мабуть, не більше. Але - мені вистачило. Бо організм відреагував миттєво - блювотний позив. Більше дивитись не зміг, хоч, мабуть, і тра було. Ба, знайомі все лиця! - Нарочніцька, Сахаров (на жаль - майже цілковитий тезко Андрія Дмитровича, той самий Сахаров, який під час Помаранчевої революції доводив, фактично, що українців, як нації, не існує, принаймні, саме так сприйняв я його слова, і це - фаховий російський історик, член РАН!). Що я почув за ті кілька хвилин? Що в українському Голодоморі винні українські ж комуністи, вони ж страшенні націоналісти-українізатори, які перед тим винищували в Україні все російське, через тваринну до нього ненависть. Почув про галіційство. Про споконвічну ненависть уніятів та католиків до православних і т. д. і т. п. Про те що "хохлам" і взагалі-то пощастило, у порівнянні з Росією, про те, як, виявляється, піклувався про Україну товариш Сталін, знехтувавши через неї тими регіонами Росії, що вмирали від голоду. Єдине користи з цього - вони хоч заговорили про голод в Росії (Поволжя, Ставропольщина, Кубань). Не згадували б українці про свій Голодомор - вони б спокійно мовчали і про голод в Росії. А щодо мене - мені зробили ще одне щеплення ненависти, організм у тяжкій боротьбі з цією отрутою. Сподіваюсь - подолає. Бо з ненавистю важко жити.Tags: Росія - Україна
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Даже в том небольшом отрывке, что видел я (на большее не хватило здоровья) - факты были перевраны многократно (автономность украинских властей, украинизация, как работа злобных укрнационалистов (Косиор, Каганович, Чубарь и т. д. - это что ли укр. националисты) - при полном игнорировании того факта, что коренизация проводилась на всей территории СССР, даже здесь в Питере существовало на тот момент несколько национальных школ, где преподование велось исключительно на нерусском - еврейские, финские, украинские, немецкие и т. д.; рассказы про галицийство и природную ненависть униатов и католиков (они-то тут вообще при чем, католиков среди украинцев всегда был мизерный процент) к православным (почему не наоборот) - и это забывая о том, что именно политическая эмиграция из подроссийской Украины сделала галичан украинцами, а теже униаты еще в конце 19 века были оплотом москвофильства в Галичине, а на Закарпатье во многом оставались москвофилами и в веке ХХ. Ну и т. и т. д. и т. д. Вы это называете фактами? У меня под словом "факт" обычно подразумевается нечто иное. Простите.
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
Погоджуся з кимось вище. Це фільм для внутрішньоросійського вжитку, покликаний розказати росіянам, які в наш час перетворюються з радянських громадян на громадян нової національної держави, те, хто вони такі є, і як саме мають реагувати на зовнішній світ як росіяни. Що ж с того, що таке обличчя виглядає огидною пикою для нас?
Вони самі ще не знають, де проходять їхні кордони (географічні та ментальні), де починаються чужі, а де є свої. Оцей фільм і має створити ще один фрагментик картини світу, де існує чітка границя між росіянами та українцями.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
На жаль для всіх нас, способи націєтворення не обираються раціонально. Вони виростають дуже хаотично на тому ґрунті, що є в наявності. А в наявності ми маємо розколотий материк (улюблений образ в певних колах) радянського народу, який не надто певний в своїй ідентичності. І його можна перетворити на російський (йдеться про те, який російський?). Історичні перипетії XX-го ст. призвели до того, що для «націоналів» до злиття в єдиний радянський народ шлях вів через російщення, через прийняття загальноросійського погляду на світ, на історію, така політика в республіках створювала ілюзію, що все це йде на користь самим росіянам. Натомість в РРФСР процеси радянізації, знищення історичної пам’яті, перетворення в радянський народ, зайшли значно далі, ніж в інших республіках, які трималися хоча б національної мови.
І сучасна націоналізація відбувається саме з таким матеріалом, а не з іншим. А для пострадянського російського населення СРСР не був чимось чужим, ворожим їхній ідентичності. Навіть лідер може проронити мимохідь про «велику геополітичну катастрофу». От і з’являються фільми, які експлуатують цю «рідність», «власність» радянського періоду, створюючи одночасно, за допомогою ненависті, бачення окремішності себе самих.
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
мені просто фізично колись заболіло, коли зовсім юною я почула, що Голодомор - це брехня. "Я жив тоді у Києві, жодного голоду не було". Це був українець, східняк. Полковник, правда. Кликав галичан "чорногузами".
Не розумію.
Мій дід був москаль ще той, шовіністіший усіх шовіністів, а про голод знав і дурниць не патякав. Його дружина а моя бабуся - дитиною чудом вижила в той голод. Якби не прабаба, що працювала нянечкою у дитсадку і крадькома носила своїм дітям по скляночці молока... Якось тут, в Іспанії, на курсах я розповідала "однокласникам" про це. Одна скляночка молока на день! - жахалися вони. Люди не розуміли, що то була правдива розкіш - СКЛЯНКА МОЛОКА. Я спробувала розказати їм про силосні ями та кормовий буряк, але того вже ніхто не годен був "постичь".
А тепер у віртуальному просторі, того й гляди, якась потвора розповість мені, що то моя прабаба організувала голод, крадучи молочко у радянських дітей. Ж8-\
На повному серйозі доводять, що дурні і вперті українці різали худобу і не хотіли робити, самі себе голодом поморили.
і страшно, і гидко, і не знати, чого більше...
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| From: (Anonymous) |
Date: April 30th, 2008 02:31 pm (UTC) |
| (Link) |
|
Много загадок да и объяснений в этом вот:
Тоска по элите, которую можно уважать, в значительной мере объясняет потрясающий зрительский успех сериала про Штирлица: публику заворожило в СС то же самое, что "Авенира Беннигсена" в 1940-х гг. в офицерах вермахта: порядок, организация, верность своим - даже накануне краха. И ещё... Просто внешняя галантность заворожила - вспомните, с каким удовольствием советские актеры щелкали каблуками, красиво приветствовали друг друга (Шнеер комментирует его рассказ так: "Наверно, именно галантность немецких офицеров, да и не только офицеров, поражала советских женщин... Возможно, это было причиной, что в Калуге, которая и была-то под немцами 2.5 месяца, по сводке Особого отдела "было зарегистрировано 52 брака немцев с нашими девушками в церквах, официально". В той же "Калуге издан приказ коменданта о доставке в публичный дом 80 девушек. Явилось добровольно 250"
http://berkovich-zametki.com/2006/Zametki/Nomer7/Heyfec1.htm
Возникает вопрос, перед образом кого репетируют красиво приветствовать и щелкать каблуками нынешние российские эстеты.
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
Previous
