СЦЕВОЛА

Влаштувати автодафе
Цій геретичці!!!
За те, що посміла усумнитися
Візьміть, жеріть її!
Зголоднілі боги
Мухами кружляють
Довкола вівтарного вогнища,
Приваблені ароматом смаженої плоти.
Печеня з чоловічини –
Горді нащадки Ромула
Вже скуштували цього делікатесу
Під час цієї тривалої облоги,
Тепер скуштуйте й ви
Доки їм потрібно доказу –
Казитися, виказувати мужність надлюдську,
Вражати їхню свідомість
Безприкладними прикладами автоканібалізму –
Античний акціоніст,
(ці варвари полюбляють цирк
великими літерами на афіші:
«Мистецтво безпосередньої дії.
Захоплююче видовище.
Відомий приборкувач вогню Муцій»
ціна – скількись там асів)
О, ми давні коханці
Я запізнався з ним ще немовлям
Коли спостерігав як мати
Порається при баняках
Він вже тоді розбестив мене
Я знаю всі його звички –
Спочатку він злизує шкіру
Шерехатим своїм язичком,
Піддразнюючи начебто голівку прутня
Рудий котяра, майже ручний
(вдало вдає з себе ласкаве кошеня),
Мружиться, потягується, вигинає спинку,
Щось муркотить
По-домашньому потріскує – їхнє койне,
Ознака цивілізованости,
Ніби розминає кістки
Шкіра брижиться
Наче вхопивши зопалу
Вогняної цитрини
Чорніє, коксується на вояцький чобіт
Закипає краплинами лою
Плямистими карпатськими салямандрами
( Salamandra salamandra Linnaeus)
Розбігається врозтіч
Оголюючи ніжне рожеве м'ясо
(колір, що йому так до вподоби)
Ні, ні, спочатку…
Спочатку він тебе гіпнотизує,
Цей в’юнкий констріктор,
Всотується в тебе крізь зіниці
Випалюючи мозок,
Доки в ньому не почне
Ґелґотати й шипіти зграя вогнистих гусок
Пощипуючи дзьобами очні яблука
З тамтої сторони
Як давно я шукав нагоди позмага…
Позлягатися з ним
Мій тантричний секс
Моя Агні-йоґа
Сакральний фістинґ
Полум’я
М’яке –
Дівоче лоно,
Пубертатний ворс
Хлоп’ячих щік та сідничок
(солодкі спогади
просякнутих потом палестр та гімнасіїв)
Входиш туди вільно
Як ніж у масло
(гостро як лезо входить у тебе біль)
Акушером проникнути
В цю мітичну зубату піхву,
Вологу й слизьку
Від власної твоєї крівці,
Вирвати звідтам зародок свободи для Рима…
А вже ж я й хитрун –
Сховав свій острах
В самому епіцентрі –
Довіку їм не знайти
Затиснув пірником-сердечком
В долоні – пригостити звірюку
Розсипав окрушинами іскор
Запустив з нього вертушку,
Вогневу змійку
Господи, жидівський Боже,
От я вже й шульга,
Хоч, бляха, бліх підковуй…
Дивно зробитись поганським Йовом
Але – що личить Йові,
Не личить Бові
Втім, хіба я не бичок на заклання?
Візьму поліно
Вирізьблю з нього правицю
(щось схематичне – на кшталт Тризубу)
Повішу на кілок понад ліжком
Молитимусь до неї щовечора:
Заступнице, Предстательнице…
І що мені відтепер, каліці, роби-и-ити –
Мастурбуватиму на майбутнє Римської імперії
Цікаво – чи зручно лівицею мастурбувати?

Tags: вірші
Current Mood: знущальний

ВПРАВЛЯЮЧИСЬ НА ПИСЬМІ...

Кат-вітер обриває сонцю
Від остраху вологий комірець
І відкидає геть –
Клаптями хмаровиння.
Ніж ґільйотини наготовано і вже
Важке холодне сталеве лезо моря
Зачервоніло раптом
Й смак солоних бризок
Залишило на катових губах.

Неначе смерть все поглинає ніч:
Пустинне місце страти короля,
Присипане пісками узбережжя
Та зблідлі лиця свідків –
Скель мовчазних, що з горя скаменіли.

Лишень у припортовому шинку
Галайстра гультяїв, злодюжок, шльондр,
Розсівшись галасливим гайворонням
Над ешафотами брудних столів,
Відтворює подію.

Вдаючи
Дотепно з себе Сонце,
Його названий Горілчаний брат –
Якийсь пузан, п’яничка, хлющ, обжера –
Під регіт котить дошкою свою
Збуряковілу та нахабну пику.
І от – як кульмінація – шинкар,
На втіху очманілим опирям,
В опасистій сулії урочисто
На стіл поставив, зібрану по страті,
Шляхетну кров – п’янке-п’янке вино.

«Король помер. Тож – хай жиє Король!»

Tags: вірші

Мой хороший знакомый - Евгений, один из кэпов нашего причала, находится в реанимации, в Мариинской больнице. Стоит вопрос - жизнь или смерть. И если все же жизнь - какая. Будет ли инвалидом до конца своих дней или ему повезет больше. Буквально вчера вышел из комы, в коматозном состоянии был со среды. Жуткая черепно-мозговая травма и гематома в мозгу, которую врачи пока боятся трогать и надеются что рассосется сама. А всему виной - водка, лихачество и желание покрасоваться перед дамой. Вчера этой новостью меня оглушили, после чего, говорят, я побелел как полотно. Меня спросили - неужели я не смотрел новости, сообщение было даже в центральных, а не только питерских СМИ. Но, я правда, крайне редко смотрю телевизор, не читаю газет, и даже в интернете, в основном, не обращаю внимание на новости. Женя нарушил все возможные правила поведения, так что - даже если выкарабкается (дай ему Бог, я, увы, агностик, но девочки с нашего причала ходили ставить за него свечи в церковь), так вот, даже если выкарабкается - очень сомнительно, что его возьмут назад в кэпы. По крайней мере, я, был бы я на месте хозяев - не взял бы, не смотря на все мое к нему дружеское расположение. Сесть на катер (хуже того - байлак) во хмелю, отдать штурвал пассажиру (точнее - пассажирке), да еще и позволить ей на огромной (для катера) скорости пытаться пройти под цепями якорных буев крейсера "Авроры", что и на трезвую то голову, опытному кэпу и на тихом ходу в общем-то не рекомендуется делать... Результат: вся та сторона пластмассового корпуса байлака, с которой находился Евгений - стерта об борт "Авроры", словно морковь на терке. Еще удивительно что он остался жив. Даме повезло больше - она не только не покалечилась, но и успешно смылась с места трагедии.
И это лишь начало моего дня. Позднее узнаю, что в пятницу Измайловским мостом разможжило голову пассажира "Сиерры-9". Видимо вода была высокой, а Измайловский мост низковат, чем и опасен. Вообще-то, за такими вещами на "сиеррах" должны следит матросы, это входит в их, не столь уж и многочисленные обязаности. Что произошло там, в точности не знаю. Не было ли матроса, манкировал ли он своими обязаностями или же пассажир оказался из неуправляемых, что тоже случается время от времени?
Дальше - больше. Я веду экскурсию под проливным дождем (у нас открытые катера, все зонты раздали пассажирам, а нам с кэпом зонтов уже не хватило), промокаю до нитки - ни одного сухого места. Дождь был теплый, но потом подул ветер и у меня зуб на зуб не попадал, а поскольку работы уже больше не предвидилось, я пошел в Грядки (ряды сувенирщиков и антикварщиков у канала Грибоедова) и там, возле Столбов (бывшие Императорские конюшни) в ларке взял сотку коньяка и выпил ее залпом. И тут черт меня понес. Я очень редко пью, а если и пью - предпочитаю хорошее сухое красное вино. Но тут - будто слетел с тормозов. Я остался на ночь с кэпами и мы продолжили возлияния. В ход пошла водка. После всех этих случаев на реке (с Женей и с Измайловским мостом) правила для катерщиков ужесточились: за распитие алкоголя на рабочем месте, на первый раз - штраф пять тысяч, на второй - выгоняют взашей с работы. Поэтому наши капитаны не стали вставать на буй и вызывать дежурного, чтобы их сняли с катеров, как обычно, дабы никто не видел их в таком состоянии, а поставились на якоря под набережную, и через крышу одного из катеров вылезали на набережную (там набережная очень высокая). Чтобы катер не "ушел", пока кэпы вылезали на берег, кто-то должен был держать катер. И этим кем-то, волею судьбы, оказался я. Поэтому, когда вылезал я дежать катер было уже некому. И тут катер стал "уходить", отошел наверно на метр с лишним от берега. Меня успел схватить за руку один из кэпов, и вот я так и висел над водой - одной рукой схватившись за руку капитана, а кончиками ног уцепившись за крышу катера, и меня таким образом стали подтягивать, вместе с катером, ближе к набережной. Я отчетливо чувствовал - еще минута и полечу прямо в воду. Признаюсь честно, не смотря на то, что вот уже несколько лет кряду работаю на реке, не смотря на то, что в детстве много времени провел у Черного моря, не смотря на то, что дед у меня мичман, да и отец, пусть и как срочник, служил моряком - я практически не умею плавать. Добавте к этому что там было глубоко, что высота набережной - несколько метров, что я был нетрезв, и что, как только бы я упал в воду, катер тут же встал бы на свое место - к набережной, и накрыл бы меня сверху. Одним словом - неизбежная смерть. Эти пару минут, что я зависал над водой, растянутый между набережной и катером показались мне вечностью. Но, слава Богу, все обошлось - катер все же подошел к набережной, я успел схватиться за ограду, подтянуться на руках и вылезти.
Что-то в этом году смерть стала сужать круги, в эпицентре которых - я. Столько трупов сколько в этом году я не видел за всю мою предыдущую жизнь. Да и столько вестей о смерти или о том, как кто-то ее лишь чудом избежал - тоже не припомню. Может просто високосный год?

Tags: всіляке

Щойно випадково почув в новинах на ОРТ про те, що в Америці через безвідповідальність батька загинула дитина - ще немовля (батько залишив дитину на цілий день в машині, сам десь зник, а на той час була просто жахлива спека, тож дитина, літерально, задихнулася). Забув додати: батько - американець, а от дитина з дитячого будинку в Росії. Тобто американець її всиновив. І саме це підкреслювалось у повідомленні. І ще - новину було подано серед найважливіших, серед подій світового значення. Так, смерть людини, тим більш - дитини - це жахливо й сумно. Ще жахливіше й сумніше якщо це неприродна смерть. І вже зовсім сумно й жахливо коли дитина гине з вини батьків, через їхню жорстокість або безвідповідальність та недбалість. Але - хіба це так рідко стається? Й не лише з адоптованими дітьми. Це, як і життя загалом, свого роду рулетка: тому випаде щастя, тому - біда. Батько міг виявитись турботливим, надійним, люблячим. У такий жахливий спосіб могла загинути дитина й в Росії, і, до речі, в цілком рідних батьків (хіба мало батьків-п'яничок або наркоманів, або просто занадто молодих і недосвідчених, які самі ще майже діти, або, навіть, і таких, для кого дитина щось на кшталт цяцьки, забавки, яким що дитину завести, що кошеня - жодної різниці?). Дитина безпорадна й беззахисна в цьому світі, який, інколи, може бути таким жорстоким. У будь-якому разі - дитині краще мати батьків, хай навіть і названих, ніж нидіти й бідувати в дитячому будинку. Тим більш - російському дитячому будинку. Який, як то кажуть, "месидж" цього повідомлення? Не віддамо НАШИХ дітлахів цим ЗВІРЮКАМ-АМЕРИКАНЦЯМ?! Ну то й не віддавайте! Навіщо ж про це розводитись? Цей бо не вкрав дитину, не вивіз її з Росії потайки, у багажнику (а якщо вивіз - куди дивилась наша славетна митниця?!). Як мені відомо (можливо, що помиляюсь) - адоптувати дитину в Росії не так вже й легко, особливо для іноземця. Має бути ретельна перевірка майбутніх названих батьків (щонайменше - МАЄ бути!). Цілі категорії осіб навіть не можуть претендувати на всиновлення (наприклад: одинаки, інваліди або подружжя геїв чи лесбійок), хоча, насправді, серед них можуть бути просто чудові потенційні батьки. Мали б (знову - МАЛИ Б!) вияснити: чи психічно та фізично здорові претенденти на батьківство, чи в злагоді та добробуті вони живуть, чи вистачатиме їм коштів на виховання дитини, чи немає серед них тих, хто відбував кримінальне покарання тощо. Насправді - все набагато простіше (тим паче, що це вже не перше повідомлення такого гатунку в російських, насамперед проурядових ЗМІ). Це - чергова інформаційна "партизанська вилазка" в "стан ворогу", черговий етапець (так - етапчик, не більш) у неоголошеній новітній "холодній війні", чергова дешева агітка. З одного боку створюється бридкий образ Америки й (пересічного, зауважте) американця, з іншого - "які ми турботливі", бо, от "ми турбуємось" про (якогось там) малюка, який, навіть, не є вже громадянином Росії, але побачив тут Божий світ (і це в той час, коли безпритульних в Росії - як по революції або світовій війні, як, до речі і дітей, що вимушені жити в жебрацьких умовах). Одним словом - чергове лицемірство, тим більш відразне, що "девиденди" намагаються отримати з людської біди. До речі - суду над тим американцем ще не відбулось, бо він потрапив у лікарню, тобто ще не вияснили всіх обставин, чому він залишив дитину на самоті, у наглухо закритій автівці. І цілком можливо, що людина потрапила в якісь скрутні обставини, про які навіть не могла помислити, через що, ненавмисно, й спричинилася до смерти дитини. Можливо - це, дійсно, лишень жахливий нещасливий випадок та велике горе для названого батька. Все це має вияснити суд. Але для російських ЗМІ презумпції невинности, либонь, не існує.

Tags: Росія, радикал-ідіотизм, россия

АРКАДИЙ СЕРГЕЕВИЧ БУХОВ, русский поэт из "буржуазной" Литвы, расстреляный большевиками в 1937 году, после возвращения в, тогда уже советскую, Россию.

Аркадий Бухов

ТОВАРИЩ ОНЕГИН
(Отрывок)

Памяти А. С. Пушкина, сочинения которого у меня отняли комиссары.
Автор

Деревня, где скучал Евгений,
Была прелестный уголок,
Там друг невинных наслаждений
Осатанеть бы сразу мог.

С утра лихие "продотряды"
Хватали масло, рожь, грибы,
И мужики бывали рады,
Когда хоть день был без стрельбы.

Онегин продавал подтяжки,
Менял белье на колбасу,
Обрюзг, ходил в одной рубашке
И ( — шокинг! — ) ковырял в — носу.

Судьба Онегина хранила,
Хотя один агент че-ка
И обещал "ударить в рыло",
Но отпустил, измяв бока.

Соседей не было в помине;
Татьяна, быстро огрубев,
Носила в ведрах корм скотине
И чистила коровий хлев.

И Ольга ела хлеб не даром,
Легка, игрива, весела,
Стакнувшись с неким комиссаром,
В "совето-барышни" пошла.

И лишь поэт убитый Ленский
Лежал в могиле деревенской,
"Прияв покой под сенью струй…"
И пусть лежит себе буржуй.

"Вы человека тут убили?" —
Был Онегину вопрос.
— "Я…" — "Что ж вы к нам не заходили,
Нас саботируете, что-с?".

"Да я, помилуйте…" Но краток
Был их ответ и жутко прост.
— Вот вам пожалуйте задаток
И марш в Москву на крупный пост.

В Москве Онегин. В платье чистом
Он снова принял прежний вид
И, записавшись коммунистом,
Презренный старый строй бранит.

Он сыт — чего же больше надо,
Коляски нет — есть пара ног;
А как приятная награда
Был дан усиленный паек.

Однажды, в день весьма тревожный
Был съезд великой Р. К. П.
Шагал Онегин осторожно
В демократической толпе.

"Крестьянам хлеб… Все деньги в банки…
Забудем старые грешки…
Филипов продает баранки,
А в магазинах — пирожки".

Онегин встал как обалделый,
Вдруг муж Татьяны — тут как тут.
"Товарищ Гремин — в чем тут дело?"
С улыбкой тот шепнул: "Капут…

Еде все возрасты покорны,
Ея порывы благотворны.
И юноша в семнадцать лет
За деву не отдаст обед,
И старец лет хотя б в сто пять
И тот, конечно, любит жрать…"

Мы все учились понемногу
Чему-нибудь и как-нибудь,
Но без питанья, слава богу,
Нам не пройти свой трудный путь.

Опять же, жить одной надеждой,
Что где-то, по воде скользя,
Идет к нам пароход с одеждой
И с осетриною — нельзя.

Тогда, в программе неизменен,
Но в гибкой тактике силен,
Великий Царь Московский Ленин
Издал для подданных закон:

"Весна. Крестьянин торжествуя
Нам хлеба больше не дает,
Его лошадка, корм почуя,
И та на нашу власть плюет.

Крестьянам я не прекословлю,
Боясь за наш монарший трон,
Даю свободную торговлю,
А совнархозы вышлю вон.

Коммунистический наш танец
Весьма Россию утомил
И да приидит иностранец
С запасом золота и сил.

Буржуям лавки открываю,
Купцам отдам за складом склад,
И вас к порядку призываю:
Назад, товарищи, назад.

Был путь покрыт к коммуне мраком,
Когда мы грудью шли вперед,
Так поползем обратно раком,
Быть может, так нам повезет".



*

Была чудесная погода,
Стояли чудные деньки,
Среди голоднаго народа
Сновали весело шпики.

Онегин был настроен кротко,
Но все же мрачно размышлял:
"Сегодня выдана селедка,
Вот нашей жизни идеал… ( Read more... )

Свободный ветер в сердце дунул,
Прошел всех испытаний срок!
На прошлое Евгений плюнул
И шлет Кремлю холеру в бок…

Tags: всіляке

ЧИТАЧЕВІ/СЛУХАЧЕВ/ГЛЯДАЧЕВІ
ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ
І

Шановний! О, він шанований! Він...
Стимулу він потребує, стимулу
(мулу, намулу, зручної TVані)
А де б його взяти тут –
Гірське озеро.
Zero.

ІІ

Зміст -
Плескатою рибиною
Між оплески –
Не вхопити.
З переляку –
Шугається будь-якого шуму,
Під шумовиння оплесків –
Повстяну шапку шуму –
Занурюється
В не скаламучену ще воду.
Зимну, аж там немає життя.
Туди,
Де навіть і найневи-
могливіші мікроорганізми
Перетворюються на мінерали.
Лише кущава рослинність зябер
Коливається, переганяючи
Дистилят.

Tags: вірші
Current Mood: ? No... Just hungry!

БУКОЛІКА

Загін метеликів-камікадзе
Б’ється у закопчене шкло
До остаточного загину
При світлі гасової лямпи
Маю подвійне задоволення –
Від поезії та дефекації –
Вивільнюючи душу й кишківник
Задля сприйняття високого
Мусиш спочатку очиститись
І от ніжна шкіра сідниць
Налякана першим доторком
Холодної гладко виструганої дошки
Якийсь мент кров ошелешено
Пнеться судинами вгору
Сиґналізуючи мозку:
- Вже незабаром…

Tags: вірші

ИЗ ЖУРНАЛА КОМИКСОВ “ВЕСЕЛЫЕ КАРТИНКИ”:

ДВЕ СТАРУХИ
(бытовая зарисовка)

Безумная старуха у окна
Горшок цветочный низвергает вниз
На дураков угрюмых шедших из….
Или идущих в…. (а может на….) 
И, попадая метко,
            отпрыгивает в сторону, смеясь,
(горшок, на деле, шлепается в грязь),
бежит скорей к соседке, 
                     рассказать
о редкостной удаче (ха-ха-ха!) –
не замечая, что последняя глуха.

Tags: вірші, стихи

1)

Духи №1
2)

Нашепти
3)

Духи №2( Read more... )

Tags: світлини

Жовта зірка, рожевий трикутник тощо... Здається - новація німецьких нацистів? Одначе:

"В Летнем дворце однажды случилось необычное происшествие. Петр І имел обыкновение после совещания со своими министрами провожать их в переднюю. Как-то в ней оказался человек, которого слуги приняли за подъячего из коллегии, а потому позволили ему оставаться здесь несколько часов. Дождавшись, когда государь, проводив министров, возвращался обратно, незнакомец последовал за ним, держа в руке что-то обернутое мешковиной. Один из денщиков государя, почувствовав неладное, преградил ему путь. Из руки под мешковиной у странного посетителя выпал нож длиной в четверть аршина. Покушавшийся тотчас же упал на колени и признался в намерении убить царя за преследование раскольников. Нападавшего раскольника казнили, А ЕГО ЕДИНОВЕРЦЕВ С ТОЙ ПОРЫ ОБЯЗАЛИ НОСИТЬ НА СПИНЕ ЛОСКУТКИ КРАСНОГО И ЖЕЛТОГО СУКНА".

З книги: О. Агеєв, С. Агеєв, М. Агеєв "Между Большой Невой и Мойкой"

Чи не нагадує вам це чогось?

Tags: Россия